Бути нянею: підхід душевний або чисто професійний?

Питань про те, що робити доглядаючи за дитиною, у професіоналок ніколи не виникало. Своїми здоровими поглядами і міркуваннями деколи вдається захопити не тільки дітей, а й їхніх батьків, яких можна вважати першими педагогами.

Та чи просто в роботі нянею розділити душевний підхід і чисто професійний?

Що таке «Бог»? Притча однієї няні

За стіною сусід робить ремонт в квартирі, через що дуже шумно. Як тільки дрель починає «верещати», Дмитро (йому 3 роки 8 місяців) вуха затуляє долоньками. Така гра у нього вийшла. Несподівано шум припинився. Єгор видихнув полегшено і каже:

- Ну слава Богу!

- Чи не розчула, Дмитрику, що ти сказав? - втрутилася в гру я.

- Та завжди так кажуть, - пояснив Дмитро, - Слава Богу.

- А що таке «Бог», в цьому випадку? - продовжую свою гру я.

- Ну, ось бачиш, як тихо, значить, слава Богу, - знову роз'яснив Дмитрик.

- Зрозуміла, зрозуміла, значить, коли настає незвичайна тиша, то ми її можемо назвати «Бог»?

- Молодець, Віра, ти добре зрозуміла!

І розумом і серцем

Душевна структура дитини дуже своєрідна, щира, вимагає відгуку і няні, і батьків, і інших родичів. Професійний підхід враховує і формальний і неформальний підходи до розвитку малюка (й інших членів сім'ї).

Для професійної няні дуже важливо безпосереднє, живе реагування на малюка. Його думки, настрої визначають значимість для нього подій, це суттєво відрізняється від вражень дорослого. З особливостями дитячого світовідчуття важливо рахуватися та поважати.

Співрозвиток дорослого з дитиною може здатися комусь цілком очевидним. Але, як правило, не тільки няні, але й молоді батьки дотримуються іншої думки, обмежуючи свою увагу на дозвілля й розвиток малечі лише словесними коментарями або повчаннями. На «співучасть» не завжди знаходять час і розуміння. Захисні форми такого відсторонення супроводжуються фразами типу: «У мене немає на це часу», «А коли я справи домашні буду робити?», або «Дитина повинна зростати самостійною особистістю».

Посилаючись на встановлену практику особистих розмов молодих мам та нянь, на перше місце висувається увага до того, як і що їла дитина. Значну увагу приділяють хворобливим станам дитини і методам їх лікування. Дуже рідко - профілактиці. Далі - як дитина одягнена і взута, наскільки добре вона слухається маму й тата, чи було цікаво з нянею й інше.

Може бути таке, що няні випадає нагода «зсередини» під час гри виділити рівень співрозвитку розумового самовизначення дитини через його мовну свідомість. Цей вид мислення не пов'язаний з навичками рахунку, розрізнення цифр й іншого.

Часом доводиться в своєму душевно-професійному підході цілеспрямовано налаштовуватися на розпорядок дня, зручний для конкретної дитини, а не «дітей взагалі». Безумовно няням також доводиться створювати особливе середовище нашого співтовариства для конкретної дитини і для творчої співпраці з членами сім'ї, тобто з роботодавцем.

Виявляється, формальні відносини не виключають неформальні, а також довірливо-відповідальні.