Хто ми: помічники чи прислуга?

Хороша новина - цим питанням переймаються практично всі, хто працює в сфері послуг. Не дуже хороша новина - якщо це питання не вирішити для себе відразу, воно може сильно перешкодити вам в роботі, як у теперішній, так і у всіх, що будуть після.

На 180 градусів

Найголовніша порада, яку можна дати працівнику - знати своє місце і поважати себе. Перше ніяк не завадить другому. Коли людина знає своє місце, вона адекватно сприймає себе і оточуючих, впевнена в собі і чудово розуміє, що робить.

Необхідність дотримуватися субординації, здавалося б, абсолютно очевидна, проте для деяких болюча. Особливо важко звикнути до цього колишнім шкільним вчителям, вихователям дитячих садків, працівникам державних медустанов. Через наявність досвіду і освіти вони часто цікаві наймачам. Але нерідко з самого початку роботи починаються непорозуміння і конфлікти.

Справа в тому, що традиційно в нашому суспільстві так склалося, що медсестра в поліклініці або вихователька в дитячому садку - фігури досить владні. Вони не просто вимагають до себе поваги (що природно), вони звикли наказувати (всім батькам, яким коли-небудь доводилося бувати в безкоштовних державних поліклініках або садках, це відомо). А влаштувавшись на більш високооплачувану посаду няні, гувернантки або домгосподарки вони часто потрапляють в зовсім незрозумілі для себе ситуації.

Для шкільної вчительки, котра влаштувалась в сім'ю нянею, надзвичайно непросто звикнути до того, що, власне, її думку ніхто не враховує і те, що їй здавалося правильним робити інакше протягом багатьох років, роботодавчиня, яка їй в дочки годиться, запросто перекреслює однією різкою фразою: «А вас не питають!».

«Таких людей багато. Педагоги з великим стажем роботи, наприклад, - погоджується директорка агентства з пошуку нянь Тетяна Марусин, - у школі їх поважають, просять: «Ну будь ласка, поставте моєму синові« п'ятірочку». Далі квіточки, цукерки, шана і повага. Тут же все змінюється на 180 градусів. Якась дівчина, відчуваючи себе роботодавцем, входить у смак, і «бідні» вчителі, не витримуючи натиску, звільняються і потім навіть близько не хочуть йти в няні. Педагоги, які не працювали в сім'ях, не мають уявлення, що таке бути нянею, вони вважають, що все так само як в школі, за винятком кількості дітей з якими працюєш».

Порада

Якщо ви розумієте, що не здатні дотримуватися субординації, краще не втрачати часу дарма і спокійно звільняйтесь. Ваш багатий досвід і цінні поради, можливо, стануть в нагоді в іншому місці. У переважній більшості наймачі не шукають на роль домогосподарки або няні нав'язливого порадника, відчайдушного сперечальника, і, вже тим більше, нікому не потрібна сувора дама, яка побудує по зростанню всю сім'ю (як незабутня міс Ендрю з «Мері Поппінс»).

Тетяна Марусин вважає, що це досить поширена проблема: «Ми завжди враховуємо цей аспект на первинній співбесіді, - ділиться досвідом Тетяна, - І якщо впевнені, що няня занадто авторитарна, ми її навіть і не намагаємося влаштувати, іноді я раджу таким кандидатам пошукати роботу в школі чи дитячому садку, намагаюся пояснити дохідливо. Деякі розуміють і дякують, деякі ображаються».

Гордість і упередження

Слово «прислуга» для деяких вух звучить принизливо, однак немає нічого принизливого в тому, щоб з любов'ю і терпінням доглядати за дитиною, допомагати хворому відновлюватися після операції або тримати будинок наймача в порядку і чистоті. За словами головної менеджерки агентства з пошуку домашнього персоналу Яни Данилець, няні і домробітниці, як правило, не соромляться своєї роботи, так як спочатку розуміють, на що йдуть. «Інше питання, що вони вимагають поваги до себе від роботодавців, і це також нормально», - каже Данилець.

Багато що, безумовно, залежить від такту і виховання наймачів. Жодна інтелігентна, добре вихована людина не зробить і не скаже нічого такого, що змусить покоївку, сімейного водія або няню відчути себе представником нижчої касти. Нам під силу зробити так, щоб помічниця сприймала себе саме помічницею, а не служницею, щоб та розуміла, що її цінують і поважають. Тоді вона буде пишатися своєю роботою.

У деяких сім'ях няня стає настільки близьким і незамінним другом і помічником, що мама охоче ділиться з нею своїми переживаннями і сумнівами з приводу дітей, звертається за порадою. І навіть коли малюки виростають, і допомога няні вже не потрібна, з нею все одно продовжують із задоволенням спілкуватися.