Я не брешу, а фантазую!

Всі батьки, вихователі, няні помічають, що вже в шкільному, а то й в дошкільному віці дитина вигадує багато історій та подій. Знайомо?

Хтось може назвати це брехнею. Хтось - фантазіями. Ми пропонуємо виділити цей вид використання інтелекту дитиною як творче та креативне мислення. Розглянемо пару цікавих історій з життя однієї дитини. Нашим няням доводилося не раз з ним зустрічатись. Зверніть увагу на ситуацію несподіваного мислення малюка. Він бачив те, що дорослий навіть і не міг собі уявити.

Дещо про зеленого крокодильчика

“Не встиг Влад з татом переступити поріг моєї квартири, як тут же радісно повідомив:

- А я, нянь Люб, бачив зараз крокодильчика!

- Це як? Де? - від несподіванки по-дитячому питаю його.

- А ось так! Де великі рибки плавають.

- Може, там ще й дельфіни плавають, і акули?

- Та ні, він там один, такий маленький-маленький.

- Не розумію, ви з татом в зоопарк ходили?

- Ні! Ну ти не розумієш, такого маленького, ну, як ось я сам. Бачиш? У зелененькій курточці! - і показує на себе.

Дійсно Влад прийшов в яскравій, світло-зеленій куртці.

Виходить, що я в очах малюка нетямуща. Ось так - молодо, та не зелено. Отримала урок від 3-х річного Влада.

Звернулася до його тата за поясненням. Виявляється, вони їздили в магазин «Автозапчастини». І там невеликий зоологічний куточок зробили для відвідувачів. Там дійсно був живий маленький крокодил, про який так збуджено Влад мені розповів.”

Наступна історія про самоствердження підростаючого хлопчика. Ми вважаємо, що важливо підтримати таке самоствердження, та не доводити, що все це він вигадав, що все це неправда.

“Якось сидимо на кухні. Я на металевій тертці яблуко і гарбуз тру. Вадим фантики вирізає. Підспівує мені слова пісеньки «Хмари», яку я муркочу начебто собі під ніс. Муркотіння моє закінчилося.

- Нянь Люб, а хочеш, я тобі історію розповім?

Таку пропозицію я вперше чую від малюка.

- Хочу, - просто відповідаю я.

- Коли я виходив з садка, бачив, як дядько забрав Єгорку. Вони з ним стояли. Повз них стала проходити тітка якась. Дядько взяв і чимось вколов тітку. А я як вибіжу страшно на нього. Він мене злякався і втік.

- Цікаво! Тільки я не зрозуміла, куди це Єгорка подівся?

- А-а-а... Він теж втік.

- Так-так, а дядько - це тато Єгорки?

- Ну так.

- А як же ти його так зумів налякати? Він такий великий і тебе раптом злякався?

- Як-як, та ось так! - домінував малюк і показав на своєму лобі пальчиками ріжки.

Від такої несподіванки я терти перестала, бо мало не потрапив пальцем по металевим отворам терки.

- Ну ти і молодець, Влад! - захоплено вигукнула я.

Дитині потрібно висловлюватися, виражати свої враження від навколишнього світу. Тут матеріалом можуть стати не тільки казки, які ви читаєте, а й враження від звичайного повсякденного життя, яке тільки дорослим часом здається нудним, а для дитини завжди - пригода!

Щирий захват дорослого, а не засудження за вигадки - ось що повинно підкріплювати розумові хвилювання малюка.

Хочете допомогти дитині в розвитку самостійної мови? Тоді ось підказки для вас:

• Не сперечайтеся з дитиною, якщо вона вирішила вам щось розповісти. Спостерігайте за його натхненням і надихайтесь самі!

• Задавайте уточнюючі питання, щоб дитина могла пояснювати, навіть якщо для цього і далі доведеться фантазувати.

• Не шукайте правди-матки в дитячій вільній мовній експресії. Допомагайте малюкові в його поясненнях того чи іншого поняття. Ваша допомога так потрібна для несподіваних для нього самого висновків!

Навчіться у дитини безпосередності уяви і переказу. Не припиняйте процес спільного розвитку! Це того варте.